Челленджер – автомобіль з іншої планети. Звідти, де новітні технології, витрата бензину, шумоізоляція та симетричні зазори… нікого не хвилюють. Головне – це вражаючий зовнішній вигляд, великий об’єм мотора (не потужність, а саме об’єм), гучний (дуже гучний!) вихлоп і відносно низька вартість машини, запчастин і обслуговування.
Що стосується мене, то я саме з тієї планети. Правда, іноді мене втомлює перебування там, хочеться спуститися на Землю, сісти в якийсь нудний Хюндай і просто відпочити думками.
Живуть на моїй планеті, в основному, рядові працівники мексиканських наркокартелів, майже всі техасці, Домінік Торетто, Річард Хаммонд і ще кілька романтиків, які з п’яти років планують купівлю безглуздого і безжального V8, і, подорослішавши, купують його собі. На Землі про круті американські маслкари мріють багато хто, і деякі навіть можуть собі їх дозволити. Але не дозволяють. Бо здоровий глузд і зрілий прагматизм у цих людях назавжди поховали під собою жалюгідні уламки нерозумних дитячих фантазій.
Майже всі машини купую на американському аукціоні IAAI, виключно у страхових компаній. У такому разі ризики нарватися на “ляльку” або “Міккі Мауса”, як кажуть наші заокеанські брати-мексиканські пролетарі, практично зведені до нуля. Страхові, буває, помиляються в описі авто, але явну фальш не впарюють. Наприклад, на аукціоні Copart машин на порядок більше, ніж на IAAI, але 80% з них – відверте сміття, яким торгують автосалони, приватні перекупи, російські мафіозі, що не обманюють одне одного, та інші темні особи різної расової належності.
Навесні я вийшов на полювання, маючи за мету вполювати той самий HEMI, і кілька разів промахувався повз бажані лоти, які йшли дорожче мого максимуму. Упустивши кілька Челленджерів і один Чарджер, зустрів цей екземпляр у сонячному Маямі, Флоридська губернія. Випуск – травень 2018 року, пробіг 9 тисяч миль. Відірване переднє ліве колесо спочивало окремо від машини. Добряче пожоване ліве крило, спрацювали шторки безпеки в салоні. До лонжерона та моторного відсіку справа не дійшла. Челленджер заводився і нормально працював, хоча їхати, звісно, не міг. Поміркував, що вісь не ведуча, удар хоч і відчутної сили, але не смертельний, машина майже нова – треба брати. І взяв. За 12 200 доларів.
На аукціонних фото машина виглядала більш-менш пристойно. Через кілька місяців в Одеському порту з контейнера на світ з’явилася хромонога і запилена сумна машинка.
Зараз я вже досвідченіший, обережніший і хитріший в аукціонних справах. Але навіть тепер можу сказати, що ціна була хоч і не найдешевша, але цілком адекватна, і, забігаючи наперед, у цілому на цей момент я покупкою задоволений. Вигляд автомобіля навіть тоді мене зовсім не злякав і не засмутив. Силова структура ціла, капот і двері – неушкоджені. Навіть бампер залишився живим. Ліва фара під заміну, крило тим більше, диск колеса тріснув уздовж і впоперек, а важелі зламані, як сірники… Дрібниці, справа життєва!
У лівому передньому кутку вижила тільки стійка. Підвіску майже всю, включно з рульовими тягами та наконечниками, купив у США на сайті оригінальних запчастин Chrysler/Dodge/Jeep – Mopar. Там же придбав дрібниці – гальмівні шланги та датчики ABS. Диск колеса – новий оригінальний, 395 доларів. Поворотний кулак – на eBay, від Charger з пробігом 14 тис. миль. Фара і крило – Тайвань. Гальмівні диски та колодки знайшов і купив в Україні – ліцензія для Chrysler 300.
Відновлення подушок у нас тепер поставлене на потік. Сидіння й стелі перешивають, панелі перетягують, піропатрони змінюють, блок керування перепрошивають. Я відновлюю все. Заглушки та обманки не ставлю. У Челленджері спрацювали шторки, боковина водійського сидіння та ремінь. Усе зробили як слід. Сподіваюся, перевірити на собі нікому і ніколи не доведеться.
Омину всі муки, нерви, витрати грошей, тижні і місяці очікування… Ремонтом у результаті залишився задоволений. Мої хлопці великі молодці, хоча їм є куди рости і до чого прагнути. Звісно, не обійшлося без дрібних косяків, доопрацювань і переділок. Але в цілому – усе нормально. По техніці зауважень немає. Геометрія, розвал-сходження – у заводських параметрах. А неідеальні де-не-де зазори ніяк не впливають на швидкість і керованість… 🙂
Невелика нудятина для тих, кого цікавлять технічні особливості легендарного мотора HEMI, розробленого Крайслером у середині сорокових років. Існує думка, що він досі є найнадійнішим мотором в історії американського автомобілебудування. Сподіваюся, це правда. Перевірити навряд чи вдасться, бо я планую продати цю машину до першого мільйона кілометрів на одометрі.
Спершу двигун призначався для винищувача P-47 Thunderbolt, але через завершення Другої світової війни у серію не пішов. Корпорація Крайслер вирішила дати йому шанс проявити себе в мирному житті, і мотори серії HEMI повністю виправдали очікування. Досі їхні вдосконалені модифікації можна зустріти на найпотужніших моделях Крайслер, Додж і Джип.
Особливість моторів HEMI – півсферична камера згоряння (від hemispherical – півсферичний). В інших двигунах внутрішнього згоряння використовується циліндрична камера згоряння, з пласкою поверхнею поршня і верхнього своду. Використання півсферичної камери дозволяє скоротити теплові втрати і, як наслідок, підвищити теплову ефективність двигуна. Розташування клапанів під кутом, а не в одній площині, як у звичайних двигунах, дозволяє збільшити розмір клапанів. Збільшені клапани покращують вентиляцію камери згоряння і підвищують вихідну потужність. Крім того, форма своду камери дозволяє канали переміщення паливно-повітряної суміші робити менш вигнутими, що зменшує опір потоку суміші. У сукупності з більшими клапанами це збільшує всмоктуючу здатність двигуна.
Технологія HEMI використовується з 60-х років XX століття і застосовується в V-подібних восьмерках. На даний момент мотори V8 HEMI мають три об’єми – 5.7, 6.2 і 6.4 л. І різні серійні версії форсування – від 372 (R/T) до 717 к.с. (Hellcat). Був ще Demon з 800 к.с., але його вже не випускають.
У моєму скромному, всього лише 5.7-літровому HEMI – 372 сили і 542 Нм крутного моменту. Чавунний блок, алюмінієва голова, два клапани на циліндр, і розташовані вони напроти один одного. По дві свічки на циліндр. Один розподільний вал, розташований у розвалі блоку, і приводиться ланцюгом. Присутня також система MDS (Multi Displacement System), що дозволяє при рівномірному русі відключати чотири циліндри для економії пального.
Класичний восьмиступеневий автомат ZF. Коробка працює досить м’яко, швидко і адекватно.
Про те, як усе це тягне кузов вагою 2 тонни і площею 10 квадратних метрів, розповім нижче…
Про салон. Попереду – просторо і зручно. За кермом ергономіка відмінна, крісло хороше, матеріали приємні. Кнопок рівно стільки, скільки потрібно. Все просто, логічно і без заморочок у догоду самодурству дизайнерів або якихось новомодних віянь. Управління кліматом, мультимедіа, телефоном та інші налаштування зашиті в 7-дюймовому тачскрині. Навігація проста і зрозуміла інтуїтивно. Працює адекватно, без гальмувань і зависань, як, наприклад, у Цивіка, яким користувався зовсім недавно. Телефон підключається миттєво. Голосове управління – через машину або через Сірі. Звук простий, не Boston Acoustics, як у багатих комплектаціях, але звучить цілком гідно. Люблю слухати хорошу музику, тому якість звучання оцінюю ретельно.
Позаду місця достатньо. Принаймні, навіть дорослі, якщо постараються, доїдуть до місця призначення без мук. Але все-таки купе – машина для двох, навіть якщо воно більше п’яти метрів у довжину. Зате багажник місткий, з великим і зручним подпільним відділенням з органайзером (запаски навіть не пахне), а спинка заднього сидіння складається.
Одна з головних фішок у цій машині – звук. Булькаючий хрипко-басовитий рик, із ростом обертів перетворюється на грізний гуркіт… Це неймовірно і словами не передати! Tesla так точно не вміють! Цей утробний звук проникає прямо в мозок, заповнює серце і душу, змушує прокидатися сусідів, обертатися перехожих, а водіїв з захопленням висовувати голови з вікон.
Челленджер – великий і важкий автомобіль. Це ЗОВСІМ НЕ СПОРТКАР і не має з ними нічого спільного, окрім типу кузова. У маслкарів своя філософія, куди не вписуються легкість і филигранна керованість. Саме від цих канонів відійшли Мустанг і Камаро останнього покоління. Їх зробили більш універсальними, компромісними, європейськими (фу-фу-фу). Вони позбулися деяких недоліків, стали безпечнішими, економнішими, навчилися їздити по звивистих дорогах. Але при цьому втратили частину свого характеру – буйного, нестриманого, але живого! Бо якщо автомобіль справді крутий, недоліки не псують його, а наділяють душею. А Челленджер дуже крутий сам по собі. Навіть якщо автомобіль стоїть закритий на парковці, він харизматичний.
Мотор готовий до бою завжди й скрізь. Газом треба обережно. Двадцяті колеса легко буксують при кожному зручному випадку. Прискорення вражаюче, здатне захоплювати дух. Так, воно не розмазує по сидінню, але, повторюю, ця машина не для рекордів. Вона – для іншого задоволення. Виїхати у вихідний день, проїхатися порожніми вулицями або трасою, розлити на душу бальзам…
Рівень комфорту – несподівано високий. Ніякої зубодробильної тряски, як у Мустанга, наприклад. Руль у міру легкий (можна змінити режимом Sport), але цілком інформативний і передбачуваний. Прямою Челленджер просто тягне, як танк – не зрушиш. У повороти заходить неохоче – позначається велика маса. Занурюватися у круті віражі на швидкості реально страшно. Але навіщо це робити? Кому треба – проходьте повз, за ідеально керованими Гольфами та Пежо 106.
Звичайно, не можу оминути тему витрати пального. Хоча, чесно кажучи, за кермом Челленджера на витрату мені абсолютно начхати! Бак 84 літри. Залив – на тиждень вистачає. У цій машині розумієш, що бородата фраза “Fuck the fuel economy” має право на існування. Іноді садистське задоволення доставляє обгін повільного Prius із ревом.
Автомобіль явно не на кожен день, він для задоволення, за яке треба платити. Причому не так вже й багато. Виробник обіцяє 14,7 у місті і 9,4 на трасі. Занадто оптимістично. Хоча досяжно, уявіть собі… Реальний середній витрата в місті – 20-21 л/100 км. По трасі можна вкластися у десятку, якщо не більше 120 км/год і без частих обгонів. Відключення циліндрів і восьмиступенева автоматична коробка рулюють. Для експерименту пробував заміряти витрату виключно у вихідні. За суботу-неділю в місті, по звичайному маршруту, але без пробок – виходить 16,5 л/100 км. Вважаю це зовсім небагато, з огляду на об’єм мотора і вагу махіни.
Челленджер обійшовся приблизно у 28 тис. доларів. Було виставлено на продаж за ціною 33 тис. доларів, з можливістю торгу. Черги, звісно, немає. Було кілька дзвінків, але конкретики ніякої. І тут мені спала на думку ідея. Чому б не використати його харизму по-іншому?.. Домовився з одним із найпопулярніших ТРЦ Одеси і поставив машину прямо у коридорі. Перш за все як рекламу послуги підбору, покупки та доставки авто зі США.
Очікував підвищеної уваги до машини. Але не думав, що народ буквально зійде з розуму! Челленджер обожнюють! Його гладять, обіймають, фотографують і навіть цілують. Не жартую! Якщо дозволяю сфотографуватися всередині чи просто сісти за кермо, щастю немає меж. Ось невелика підбірка найпопулярніших питань, епітетів і коментарів:
Скільки коштує?
Який об’єм?
Скільки їсть?
Це Мустанг, так?
Це електрокар?
Невже китайці навчились робити…
О Боже! Це моя мрія!!!
А ззаду є місця?
Багажник великий?
Яка максималка?
О, дивись, черговий америкосовий биток…
Салон не шкіряний. Фу, лайно, а не машина.
Як так, немає дотяжок дверей?!
Ви власник?! Не може бути!
Реакція позитивна в 99,9% випадків. Челленджер приковує увагу майже всіх перехожих. Навіть тих, хто поняття не має, що це за машина і як вона називається. Він безумно красивий, брутальний, харизматичний і неповторний. І з цим не сперечаються навіть скептики, незадоволені нерівними зазорами і відсутністю шкіри та дотяжок.
Автор: Юрій Аксьонов
P.S.: машина вже продана, новий власник задоволений і обслуговується у нас.